Герої живуть серед нас

7 грудня відбулася зустріч учнів та вчителів школи з бійцями Кіровоградського 3-го окремого полку спеціального призначення - учасниками АТО, випускниками Богданівської ЗШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Г. Ткаченка - Галухою Віктором Васильовичем та Бандуристом Ярославом Руслановичем

Немало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, нагадуючи про подвиги батьків і дідів. А сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо.

З березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Буремний лютий 14-го назавжди розділив історію України на «до» і «після» Революції Гідності.

Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. Сили АТО намагаються протистояти терористам.

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни,

Віддають найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Важка це праця захищати мир! Багато наших чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Знамянщину, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність.

Багато наших чоловіків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України.

Учасниками АТО є і наші воїни-односельці, які мужньо боронять рідну землю. За офіційними даними Богданівської сільської ради в АТО від нашого села беруть участь­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ 84 односельці.

Скажи, солдате, як ти там на Сході?
У зиму цю, чи добре вдітий ти?
Що сниться у холодному окопі?
Як часто рідні шлють тобі листи?
Патронів та жилетів вистачає?
Годують чим на цій війні лихій?
Чи батьків хрест тебе оберігає,
Коли ти з ним ідеш в запеклий бій?..

Кожного дня, щогодини завдяки героям Україна виборює право бути суверенною, єдиною державою. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про атовців писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на яких буде виховуватися не одне покоління українців.

Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до рідного краю. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Гарячими оплесками учні і вчителі вітали воїнів-земляків, яких запросили, щоб сказати найщиріші слова подяки за їх відвагу, мужність, за те, що вони на Сході України героїчно борються з підступним ворогом, щоб ми тут мали мирне життя.

На жаль, не усім нашим воїнам пощастило повернутися додому. Гірка біда прийшла і в наше село. Під час запеклого бою влітку 2014 року зник безвісти випускник нашої школи Рикалов Роман. Минуло 2 роки, але ми свято віримо, що він повернеться, усім смертям на зло.

9 липня 2015 року до збройних сил України був мобілізований наш земляк, випускник нашої школи Каплун Олександр Петрович.

Він проходив військову службу старшим солдатом у зоні проведення АТО в Донецькій області. Але зовсім трохи не дочекався мобілізації, життя героя обірвалося на 40 році життя. 30 серпня 2016 року під час ворожого артилерійського обстрілу він загинув. Без батька залишилося двоє дітей.

Бог забирає до себе найкращих. Світла пам'ять про Олександра Петоровича Каплуна житиме в наших серцях.

Запалим свічку пам’яті про тих,

Кого війна забрала в домовину.

Бог забирає кращих, може і святих.

У когось батька, в когось - і дитину.

Помолимось за тих, хто ради нас,

Йшов крізь вогонь і знищував гармати.

Когось забрала куля, когось убив фугас,

І не одна ридає зараз мати.

Запалим на вікні вогонь скорботи

За тих Героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Нехай же Вам земля всім буде пухом.

Прийшло велике горе у країну,
В якій живу, люблю, і народився я.
Її загарбати, скорити хочуть нині,
Але ми разом, ми одна земля!
І наші хлопці стали захищати
ту рідну землю, рідний свій народ,
ніхто не має права так казати,
що ми не нація, тут кожен патріот.

Ми є. Були. Ми будем вічно жити
І прославляти український рід,
З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни - неньки найдорожчий цвіт.

Ми є. Були . Ми завжди будем.
Не малороси ми, а нація, народ
Наш гордий дух і волю не прогнути
Ніяким „ градам ” й армії заброд.

Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край –
Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!