Історія педагогічного колективу, традиції, надбання.

Богданівську школу знали не лише в Україні. Вона широко була відома своїми успіхами. Більше тридцяти років ішла продумана і результативна робота із залучення учнів до суспільно корисної праці, з підготовки їх до самостійного дорослого життя. Тут була створена перша в Україні і одна з перших в країні учнівська виробнича бригада. Школа стала широко відомою лабораторією передової педагогічної думки в культурі управлінської діяльності , організації трудового навчання і виховання.

Все це сталося завдяки чітко продуманому керівництву зі сторони директора школи та відданій наполегливій праці кожного члена педагогічного колективу.

З 1944 року, з перших днів звільнення Знам’янського району від німецьких окупантів Іван Гурович Ткаченко був призначений директором Богданівської середньої школи, якою керував протягом 35 років. У село поверталося справжнє життя. Поверталося воно і в школу. З трьох шкільних корпусів відносно вцілів тільки третій, найменший. Ні парт, ні дошок, ні кабінетів. Усе зруйновано, пограбовано, спалено. У такій обстановці 8 січня 1944 року зібралася перша педрада. Її рішення було наступним: силами учителів, учнів і громадськості повністю відремонтувати корпус №3, побудувати у ньому 5 класних кімнат. Виготовити столи, стільці та дошки. Розпочати заняття в дві зміни учнів 1-7 класів. Приступити до ремонту та устаткування корпусів №1, №2. Спланувати роботу, керуючись державними програмами.

І рішення педради було втілено в життя. У 1945 році відбувся перший післявоєнний випуск десятикласників. Одинадцять учнів одержали атестати зрілості. Усі вступили до вузів.

І.Г.Ткаченко згуртував дружній колектив, у якому було приємно працювати, бо завжди поруч плече друга, однодумця.

Із колегами, йшов він пліч о пліч тернистою нивою нелегкої учительської праці. До кінця 30-х років у школі склалися певні традиції. Коротко їх можна сформулювати так: дати міцні знання своїм вихованцям, навчити їх використовувати ці знання на практиці, словом, підготувати учнів морально до трудової діяльності. Ці традиції були продовжені і у повоєнний час. Педагогічний колектив школи прийшов до глибокого переконання: необхідно, щоб елементи праці (в повному розумінні слова) пронизували всі аспекти навчально-виховної роботи.

Було розроблено спеціальний практикум для всіх класів за власною програмою. В основному робота будувалася на залученні учнів у сільськогосподарське виробництво весною, восени і влітку.

Програма була складена таким чином: перелік видів праці, зв'язок цих видів із навчальною програмою, перш за все з природознавством, географією, фізикою, хімією, математикою.

У науку і педагогічну практику Іван Гурович увійшов своїм значним доробком у справу вдосконалення трудового виховання старшокласників сільської школи. А починалося трудове виховання у Богданівській школі з кропіткої праці учнів середніх і молодших класів у майстернях, на шкільних ділянках та в теплицях-оранжереях.

Іван Гурович розробив своєрідну методику трудового виховання, склав чітку програму для навчально-виробничої практики учнів 10-11 класів. Заняття проводилися у виробничих цехах базового сільськогосподарського підприємства, у кабінеті автосправи, на пришкільних ділянках тощо.

Закінчуючи навчальний заклад, випускники одержували дві спеціальності: механізатора-тваринника і столяра-меблевика.

Іван Гурович поєднав навчання в школі з практичною роботою на полях і фермах, запозичивши у ставропольських колег ідею організації учнівської виробничі бригади. У 1955 році в Богданівській школі було засновано навчально-виробничу бригаду. Учні 5-9 класів, які виявили бажання працювати в бригаді і діставали на це згоду батьків, подавали заяву на ім’я педагогічної ради і правління артілі. Приймали юнаків і дівчат у бригаду на спільному засіданні правління і педагогічної ради школи. Тут же вручали їм першу в житті трудову книжку. Колгосп виділив окрему ділянку землі площею в 110,5 га під навчально-дослідне поле і повністю забезпечував

засобами механізації по вирощуванню високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Виробнича бригада мала свій Гімн «Змолоду честь трудову бережи», свій прапор. Кожного року проводилися районні і обласні зльоти виробничих бригад.

Тісно співпрацювали школа, колгосп і Академія Наук. Школа зайнялася теоретичною розробкою, колгосп впроваджував на практиці, Академія Наук науково обґрунтовувала всі досягнення виробничої бригади.

За період існування виробничої бригади учні добивалися високих врожаїв у вирощуванні сільськогосподарських культур. А нагороди говорять самі за себе. 1965 року учнівську бригаду було нагороджено І-ою Республіканською премією Міністерства Освіти УРСР. 1966 року школу нагороджено Грамотою президії Верховної ради УРСР за успіхи в дослідницькій роботі і трудовому вихованні. 1972 року учнівська виробнича бригада нагороджена ІІ-ою Республіканською премією Міністерства Освіти УРСР. У 1972 році до 50-річчя СРСР І.Г.Ткаченко був нагороджений Почесною грамотою Міністерства Освіти за успіхи школи у виробничому навчанні. У цьому ж році було вручено і прапор обласного комітету КП(У) та облпрофспілки як кращому педагогічному колективу.

Підсумком діяльності учнівської виробничої бригади протягом перших семи років стала книга Івана Гуровича «Навчально-виробнича і виховна робота в учнівській бригаді». Досвід роботи учнівської бригади було узагальнено Міністерством Освіти УРСР і видано для шкіл республіки як методичний лист. У 1971 р. у видавництві «Радянська школа» була видана його монографія «Трудове виховання старшокласників», яка стала логічним результатом 10-річних експериментальних досліджень. Книга відзначена республіканською премією Педагогічного товариства УРСР.

Вивчаючи педагогічний спадок учителів, детально опрацювавши написані Ткаченком І.Г. книги, ми виділили для себе головні підходи в становленні педагогічного колективу і в організації навчально-виховного процесу.

Насамперед І.Г.Ткаченко великого значення надавав плануванню праці, яке повинно було бути науково обґрунтованим і без якого немислима творча діяльність колективу. Класичні і традиційні форми планування, які склалися в практиці школи, забезпечували високий науковий і організаційний рівень всієї навчально-виховної роботи. Своє завдання учителі вбачали в тому, щоб на основі наукового осмислення власної практики, передового досвіду і рекомендацій педагогічної науки удосконалювати ці плани і таким чином забезпечити високу якість у всьому – у змісті, організації, методах виховної роботи, системі навчання, рівні знань, умінь і навичок учнів.

Наприклад, наукова рада школи опрацювала п’ятирічний план (на 1971-1975 рр.) вивчення і творчого запровадження педагогічної спадщини видатного педагога В.О.Сухомлинського в практику навчально-виховної роботи школи. За цим планом щороку у вересні проводилися читацькі конференції за книжками В.О.Сухомлинського, а в березні, під час весняних канікул, - педагогічні читання, на яких учителі виступали з рефератами, висвітлювали власний досвід і показували, які ідеї видатного педагога використовувалися в живій практиці. У заключній частині шкільних педагогічних читань проводився огляд виставки творчих робіт учителів (макро- і мікронаочність, дидактичний матеріал, наукові реферати, методичні розробки уроків, конспекти етичних бесід з ілюстраціями тощо).

Участь учителів у секційній роботі шкільних педагогічних читань давала можливість підготувати учителів-наукових консультантів із питань розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

Фахова та методична майстерність напрацьовувалися завдяки чіткій системі організаційної роботи, яка визначалася такими складовими частинами:

1. Постійно поповнювалися і збагачувалися знання учителів із педагогіки і психології. З цією метою у школі працював психолого-педагогічний семінар.

2. На кожний навчальний рік визначалася провідна проблема,над якою працював педколектив.

3. Вивчався і запроваджувався в практику передовий педагогічний досвід учителів школи.

Особлива увага приділялася бережливому ставленню до золотого фонду колективу – найбільш досвідчених педагогів.

Встановлювалася творча і товариська співдружність між молодим колегою і досвідченим педагогом.

Кожен учитель прагнув збудити інтерес до свого предмета, утвердити захоплення ним.

4. Діяв принцип єдності духовного життя вихователів і вихованців під час позакласної роботи. Кожен учитель виступав у ролі керівника, наукового консультанта того чи іншого гуртка.

І.Г. Ткаченко вважав, що однією із умов інтелектуальної зрілості педагогічного колективу була необхідність знайти у кожного вчителя його «перлинку», що ставала окрасою уроку й особливо збуджувала в учнів інтерес до знань, любов до науки, а потім допомогти учителю стати справжнім майстром. Наприклад, учитель російської мови та літератури

Л.О.Мініна розробила систему практичних, пізнавальних, пошукових задач для кожного класу відповідно до принципу диференціації та індиві-дуалізації навчання. Її система передбачала таку кількість вправ і таку їх варіантність, яка давала змогу диференціювати, індивідуалізувати процес контролю і керівництва пошуковою діяльністю учнів в умовах класно-урочної системи.

У системі роботи учителя російської мови та літератури Л.К.Дубової велику роль відіграють узагальнюючі таблиці, які вона складала за принципом від відомого до невідомого, і під час аналізу їхнього змісту застосовувала метод індукції: від окремого до загального. Л.К.Дубова широко користувалася прийомами відтворення тексту за малюнками. В арсеналі її методичних прийомів був і такий: учням пропонується ілюструвати той чи інший текст відповідними аплікаційними малюнками. Таким чином створювалася збірка літературних текстів з ілюстраціями. Дубова Л.К. – прихильник уроків мислення біля джерел рідної природи, для кожного такого уроку вона складала і розробляла план колективних чи індивідуальних спостережень, відповідно до якого організовувала і спрямовувала увагу дітей.

Учителі математики широко користувалися методом евристичної бесіди, складовою частиною якої є використання досвіду учнів для пізнання нових закономірностей, формування правил, доведення теорем. Евристична бесіда має і свою матеріальну основу: дидактичний роздавальний матеріал, наочність, технічні засоби навчання (проекційну апаратуру), індивідуальні картки з малюнками і запрограмованим текстом.


Уміло залучала до пошукової діяльності на уроці учитель біології В.К.Крайванова, використовуючи при цьому результати дослідів, проведених у лабораторних умовах і на шкільній навчально-дослідній ділянці.

Урокам узагальнення і систематизації знань, на яких учні встановлювали причинно-наслідкові зв’язки між явищами, процесами, подіями та усвідомлювали, засвоювали широкі категорії понять, їх систему та найбільш загальні закономірності, особливу увагу приділяла вчитель географії Т.О.Ткаченко.

Педагогічний колектив на чолі з директором брав участь і у експериментальній роботі. Так, починаючи з 1959-1960 навчального року, в 10-11 класах ряду шкіл Кіровоградської області проводився експеримент по перевірці лекційно-практичної форми навчання з математики учнів цих класів. У числі експериментальних була і Богданівська школа ім. В.І.Леніна. Експеримент тривав 10 років і дав позитивні результати.

Своє першочергове завдання щодо вдосконалення навчально-виховного процесу колектив школи вбачав у запровадженні в практику досягнень педагогічної науки і передового досвіду, використанні спадщини народної педагогіки, осмисленні своєї власної практики . І розв’язувати його потрібно було щодня, творчо, наполегливо, з урахуванням конкретних умов оточення і наукового потенціалу та методичної майстерності педагогічного колективу.

Учителі вважали, що з приходом дитини до школи для неї розпочинається тривалий період цілеспрямованої практичної діяльності, і дуже важливо, щоб з перших кроків навчання серцевиною розумового виховання був інтелектуальний розвиток. Це накладало на працівників школи особливу відповідальність за розумовий розвиток учнів у формуванні в них наукового світогляду. Саме від змісту й методів навчання залежав значною мірою рівень розумового розвитку школярів. А це означало, що в структурі кожного уроку мають передбачатися такі навчальні вправи і задачі, така їх система і послідовність виконання, які б сприяли формуванню і розвиткові психічних процесів у дитини (сприймання, пам'ять, уява, мислення, мовлення, увага та ін.), збагачувала її знаннями, вміннями й навичками, озброювали способами застосування системи знань, умінь і навичок у стандартних і нестандартних умовах.

Велику роль в інтелектуальному розвитку учнів відігравали творчі роботи з мови і літератури. Учитель Ворошилова О.І. виробила певну

систему колективної та індивідуальної роботи з написання творів, яка передбачала такі моменти:

1. Чітко сформульовані вимоги до кожного виду творів: розповідей, описів, роздумів тощо.

2. Підготовча робота до написання творів, яка завершується читанням кількох варіантів творів на одну тему, в тому числі один варіант – самої вчительки.

3. Наявність для кожного класу спеціально розробленої тематики для творів-розповідей, творів-описів, причому деякі з тем пропонуються учням повторно. Це дає можливість вивчати і поглиблювати знання учнів з особливо важливих питань.

4. Ведення учнями спеціальних зошитів, в яких записуються особливо влучні думки, характеристики літературних персонажів, коментування події тощо з наступним використанням цих записів при написанні творів.

5. Постійні й вибіркові спостереження учнів у природі та запис перших вражень з наступним використанням для опису.

6. Відображення героїчних сторінок з історії нашої Батьківщини на прикладі рідного села, його людей.

7. Використання словника на уроці і на заняттях в групі продовженого дня, систематичні записи у свій словник, збагачення лексики учнів.

8.Умотивоване використання картин образотворчого мистецтва в структурі уроку, коментування кінофільмів, телепередач, кінофрагментів тощо.

9. Аналіз та доопрацювання творчих робіт учнів ( індивідуальна робота з кожним учнем під час занять в групі продовженого дня).

10. Оформлення творчих робіт учнів до окремих альбомів, використання альбомів на уроках і під час бесід з батьками, друкування робіт у шкільній пресі та районній газеті.

Щоб досягти належної ефективності розумового виховання, вчитель української мови та літератури В.С.Коршуковаособливу увагу приділяла методиці використання граматичних таблиць у процесі уроку, причому для аналізу змісту таблиці вона використовувала логічний прийом порівняння, демонструючи дві таблиці одночасно (особливість психічного процесу учня – роздвоєння уваги). Метод паралельного зіставлення і аналізу передбачав творче застосування учнями знань у змінених умовах: порівняння аж до розрізнення. Абстрагування з одночасним узагальненням.

В арсеналі вчителів-словесників і математиків школи було чимало творчих знахідок у застосуванні проблемно-пошукового методу навчання.

Учитель фізики В.Г.Попов широко використовував дані експерименту для теоретичного їх осмислення. Для створення проблемної ситуації – суперечності, які існують між науковим досвідом і видимими результатами фізичного експерименту.

Процес розумового виховання не обмежувався і не вичерпувався уроком, а продовжувався, поглиблювався й розвивався в навчально-виховних ситуаціях позакласної роботи. В школі був створений сприятливий інтелектуальний фон для позакласної роботи. Однією із складових частин такої роботи стали місячники науки.

Систематичність у проведенні місячників науки – організаційна основа створення шкільних навчальних традицій, спрямованих на виховання любові й стійкого інтересу до науки.

Система наукових знань, яких набував учень на уроці, ставала джерелом збагачення моральних уявлень, фундаментом моральних переконань. Тип, структура, методика уроку, наукова ерудиція вчителя, його моральність – все це своєрідно переломлювалося і синтезувалося під час навчально-виховних ситуацій і ставало основою морального виховання.

Іван Гурович вважав, що школі потрібен учитель-дослідник. Тож на громадських засадах працювала в школі науково-практична лабораторія з питань трудового виховання і профорієнтації.

Дванадцять учителів вели експериментально-педагогічні дослідження з окремих питань цієї проблеми. За даними лабораторії розроблялися і впроваджувалися в практику методичні рекомендації щодо тематичного планування виробничого і трудового навчання, підготовки і проведення виробничих екскурсій. Наукове керівництво лабораторією здійснював відділ трудового навчання й профорієнтації НДІП УРСР через директора школи і його заступника, які особисто вели дослідження і практично вчили учителів та допомагали їм оформляти результати експериментально-педагогічних досліджень. Практична участь учителів у проведенні експериментально-педагогічних досліджень була одним із ефективних засобів збагачення їхньої наукової ерудиції і вдосконалення методичної майстерності.

Як бачимо, працював колектив творчо і успішно і кожен учасник навчально-виховного процесу відчував себе потрібним і реалізованим в усе нових і нових проектах. Учителі втілювали в практику свою власну науково-педагогічну ерудицію, інтелектуальну освіченість і духовне багатство. Вдавалося їм це тому, що працювали вони в природному кліматі творчості і сприятливій атмосфері співдружності, керуючись девізом: «Сплав науки і передової практики – в шкільне життя! Якість роботи в усьому – в змісті, організації, методах виховної роботи, в системі навчання».

Дуже хвилювалась Надія Спиридонівна Ратушна, починаючи навчання з першокласниками за експериментальною програмою. Доручили цю складну справу саме їй, бо має просто-таки природний хист і чуття до того, як виготовити і подати наочний матеріал у таблицях, схемах, репродукціях. Більше 500 таблиць виготовила за цей час власноручно, не чекаючи, доки видавництва налагодять випуск такого потрібного для школи матеріалу.

Галина Романівна Ірич і Раїса Іванівна Каплун

вели соціологічні дослідження, дізнавалися, які книги були у сімейних бібліотеках їхніх вихованців. Домовлялися, щоб у день заробітної плати батьки обов’язково купили дітям книги. У деяких родинах почали влаштовувати суботні голосні читання, які стали для дітей справжнім святом.

Гончаренко Валентина Миколаївна

Русина Ніна Іванівна

Лідія Омелянівна Чередніченко
Борис Іванович Сиром’ятников,

ветеран війни, учасник оборони Ленінграда, в школі викладав столярну справу. Безмежно закоханий у свою професію, він і дітей навчав «відчувати» дерево, його фактуру. Хлопці й дівчата не лише засвоювали навики роботи на верстатах, не лише навчалися робити полички, стільчики, шафи за певними кресленнями, а й переймали від Бориса Івановича прагнення кожну річ творити досконалою, красивою. Художні роботи учнів здобули відзнаки і дипломи на багатьох виставках.


Юлія Федорівна Кузьміна,

у якої справді золоті руки майстрині, тонкий художній смак, що так потрібні у викладанні домоводства, була незамінною для школи людиною, адже водночас завідувала ще й бібліотекою, яка її стараннями стала одним із найперших помічників учителя у формуванні особистості юного громадянина.

Учитель виробничого навчання Микола Федосійович Платонов

використовував завдання з виробничим змістом, складені на основі виробничої діяльності учнівської бригади. Разом з Іваном Кириловичем Довгим, Петром Йосиповичем Суржко, якого називали богданівським Кулібіним, навчали основ механізації, автомобільної справи, тракторо-водіння й електрифікації колгоспного виробництва.


Гнатюк Іван Семенович

проводив лабораторно-практичні заняття учнівсько-виробничої бригади в теплиці, на ділянках.

Учитель історії Григорій Федотович Пугач

вивчав і глибоко знав історію рідного краю. Уміло використовував пошукові матеріали на уроках. Створив музей села.


Кучерява Варвара Давидівна

розробила систему пізнавальних пошуково-творчих завдань для кожного класу відповідно до принципу диференціації та індивідуалізації навчання.

Громова Віра Сільвестрівна,

учителі біології та трудового навчання, вміло поєднувала материнську любов до учнів та шанобливе ставлення до землі. Це завдяки її зусиллям у школі велася робота на квітучих дослідних ділянках, у шкільному фруктовому саду, дендропарку, в зеленому класі. Саме вона виховували в учнів повагу до нелегкої, але такої потрібної праці на землі.


Голік Анатолій Костянтинович,

учитель фізкультури та ПВП. Уроки проводив на високому рівні у добре обладнаному спортивному залі. Учні були в захваті від уроків ПВП, із задоволенням брали участь у змаганнях зі стрільби у шкільному тирі, який відповідав вимогам того часу Його вихованці були постійними призери районних, обласних, республіканських змагань із різних видів спорту, а також переможці ігор “Зірниця”, “Орлятко”.

Буштрук Валерій Іванович,

учитель фізики, створив єдиний на той час у області шкільний телецентр. Була проведена мережа по кабінетах, де, на замовленням учителя, демон-струвалися навчальні фільми, транслювалися шкільні телепередачі.


Учитель математики Олександр Григорович Нестеренко.

На кожному уроці - оригінальні моделі, які відображають зміст задач.

Учитель фізики Платонова Людмила Іванівна

на своїх уроках органічно поєднувала теоретичні положення фізики з науковими основами сільськогосподарського виробни-цтва, використовувала виробничий досвід учнів. Працювала за методом Шаталова В. Ф.

Організатор позакласної та позашкільної виховної роботи Короленко А.П.

із великим натхненням виховував в учнів любов до Батьківщини, повагу до старших і всі чесноти шляхом проведення змістовних традиційних заходів: парад сили, молодості і краси, “Дружба поколінь”, “Свято врожаю”, “Свято матері”, “День лісу”, “День мистецтва”, “Естафета поколінь хліборобів”, “Щоб у серці жила Батьківщина” та ін.

Життя продовжувалося. З 1979 року по 2012 рік в школі змінилося 6 директорів. Кращі традиції, закладені Іваном Гуровичем та його колегами, не тільки зберігалися, а і примножувалися . Адже Іван Гурович залишався найкращим наставником і консультантом, а в школі працювали продовжувачі його справи – його колеги та його учні. Серед майбутніх учителів школи працювало 15 випускників, які втілювали його ідеї в життя.
Кiлькiсть переглядiв: 55